Хто ти? - Страница 125

125

Цільний космоґенез, який виникає на основі математики одності, вимагає переглянути основи розуміння часу, простору, причинності. Актуальна сучасність у такому космоґенезі є ЛИШЕ ДИСКРЕТНИЙ ГРЕБІНЬ звуженої свідомості, можна сказати, архаїчної свідомості. Число тримає ще досі всіх нас у полоні звуженої актуальності, ТЕПЕРІШНЬОСТІ, хоронячи «минулі» прояви подій або відсторонюючи «грядущі» події в так зване «майбутнє». Математика цілості дозволить піднятися над обмеженням очевидності й охопити минуле, сучасне й прийдешнє в цільному єсть…»

Конференц-зал кіберцентру вибухнув оваціями. Полум’яна динаміка виступу доктора Боґоло розворушила навіть залізобетонних скептиків. Група молодих кібернетиків та математиків, ініціаторів дивовижного проекту, просто-таки промінилася радістю. Ще б пак! Суперфантастнка у сфері найточнішої з наук. Божевільна ідея страшної вибухової сили, котра дозволяла ще глибше ввійти в святая святих матерії, ввійти не завойовниками, не руйнаторами, не вівісекторами, не мучителями й насильниками, а друзями, синами, творцями. Це розуміли присутні, тому й щиро вітали сміливих мандрівників у таємничий світ одності.

— Основою математики повноти, — вів далі доктор Боґоло, переждавши бурю овацій, — буде не число, а кореляти, відповідники, тотожності, не лік, не обчислювання, не маніпуляція множинністю, а насичення комплексів формуючого алґоритму до потрібної повноти, до тотожності. Для нашої мети потрібні принципово нові ЕОМ на мелодійній основі, де формотворчим інструментом алґоритму буде консонанс, співзвуччя. Тут нам треба буде ввійти в співдружність з митцями, музикантами, композиторами. Настає ера братерства точних наук і музики, всебічної творчості…

Слухав ученого з Папуа і в душі радів: це ж те, що марилося мені, це може стати першою реальною спробою побудувати мости між розсипаними частками макро- і мікросвіту.

Слідом виступав молодий кібернетик Борис Гук, співавтор проекту «Резонанс еволюції». Новий комп’ютерний комплекс так і було охрещено: «Резев» — «Резонанс еволюції».

— Кілька слів про нові засади кібернетики, — продовжував Гук. — Досі синтезуючий, керівний центр комп’ютерних структур конструювався за принципом максимальної складності. Тобто він мав бути на кілька порядків складнішим, вищим, ніж структури, котрими він керує. Це хибний принцип, який упирається в ряд тупиків, головний з яких — зростання ВІДСУТНОСТІ РОЗВ’ЯЗКИ. Тобто настає такий момент, коли жоден найскладніший комп’ютер не зможе розв’язати завдань певного рівня складності, оскільки ця складність наростає по експоненті в процесі формування алґоритму і проґрами здійснення. Згадайте древню притчу про зернину на першій клітині шахової дошки, котра потім породжує обвал множинності на останніх клітинах дискретного шахового поля, йдучи шляхом числової кібернетики, маніпулюючи цифрами як аналогами «часток» реальності, ми мусили б конструювати ЕОМ (або комп’ютери іншого типу), котрі б невпинно САМОФОРМУВАЛИСЯ, САМОУСКЛАДНЮВАЛИСЯ відповідно до ускладнення ЗАВДАНЬ. А це навіть теоретично неможливо. Тут від самого початку, що відзначив доктор Боґоло, ми утвердили псевдовектор, як це зробив Птолемей, помістивши в центрі світобудови Землю. І як би він не узгоджував свої моделі з реальністю, як би не маніпулював числами, фактами, «епіциклами», «диферентами» тощо, рано чи пізно псевдоінформативні нагромадження розваляться. Те саме очікує нас, якщо ми вчасно не схаменемося, бо ми уподібнилися Птолемею, кладучи в центр пізнання число як персоніфікатора множинності, котра в природі відсутня, і є лише свідченням нашої пізнавальної неповноти. Ми самі підклали під себе бомбу, котра вибухнула і засипає нас осколками псевдоінформації.

Потрібен рішучий поворот до абсолютної простоти. Ми маємо визнати, що є лише Одиниця у її природній всеохопності. Дроби, мнимі числа, від’ємні числа і всі інші — це вигадки архаїчного математичного апарату. Реальність Демонструє нам граничну простоту й чіткість, конкретність рішень, природа тикає нас носом у майже дитячу ясність своїх методів творення, а ми навмисно нагромаджуємо лабіринти ускладненості, мчимо в туман релятивізму та неозначеності.

Що собою являтиме «Резев»? Це — інтеґральний еврістичний комплекс єдиного кільця ЕОМ, побудований на засадах математики повноти. Як уже сказано, ми розробляємо мелодійні аналоги реальностей. Відомо, що буття є дивовижним співзвуччям багатомірних вібрацій, тобто його можна розглядати і вивчати як вселенську симфонію, як цільну пісню одності. Співає все — від атома до квітки від людини до сонця, від бджоли до метаґалактики.

Центр комплексу «Резев» буде практично «чорним ящиком», до якого зійдуться периферійні інформаційні датчики.

Центр сам не матиме жодної інформації. Він лише координатор і зважувач. Терези потреб суспільного цілого. Він вводитиме усі потреби людей, структур, асоціацій і так далі в єдиний консонанс, співзвуччя.

Образно, символічно, «Резев» — це композитор, творець, музикант, який, маючи кільце спеціалізованих ЕОМ, подібних до безлічі клавішів, створюватиме з їхньою допомогою еволюційну симфонію гармонізації суспільства. Це — самотворення, як у природі. Адже все життя — це прагнення до оптимальної самореалізації, до повноти вияву. А повноти вияву, як стверджує досвід мудрості, можна досягти лише на шляху абсолютної простоти. Такі пунктирні засади альтернативної математики повноти, одності.

125